Вправи для успішної адаптації пятикласників.

Вправи для успішної адаптації пятикласників.

1. Вправа «Я хочу щоб мене так звали!».

Для того щоб краще познайомитися з п’ятикласниками, я і діти мого класу розпочали працювати над формуванням колективного портфоліо. Спершу я провела малюнкове тестування, для того щоб дізнатися, як учні хочуть, щоб їх називали оточуючі. Тому пропоную , як результат тестування, прочитати про свою дитину. ( Класний керівник роздає малюнкові анкети дітей).

2. Вправа «Моя мрія» .

Не знаючи мрій дітей, не можливо далі планувати роботу. Наступним моїм кроком було дізнатися, про що мріють наші діти . Для цього учні заповнили малюнки своїх мрій під парусами пароплава, який дасть повний вперед для здійснення їх бажань.

3. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «РОЗПОВІДЬ ПРО ДРУГА»

Учитель пропонує кожному учню вибрати кого-небудь із своїх друзів-однокласників і розповісти про нього, не називаючи імені.

Для того щоб розповідь учнів була лаконічнішою, учитель може запропонувати учням план.

Орієнтовний план розповіді:

1. Чому ти потоваришував саме з цією людиною?

2. Яка риса характеру твого друга тобі подобається найбільше?

3. Яка пора року є найулюбленішою для твого друга?

4. Чим захоплюється твій друг?

5. Який костюм твій друг надів би охочіше: спортивний, джинсовий, буденний (шкільний), святковий, театральний?

6. З якою рослиною асоціюється у тебе образ твого друга?

7. Які кольори подобаються твоєму другові?

8. Як ставляться до твого друга ваші однокласники? Та ін..

Після розповіді учні мають угадати ім'я свого однокласника чи однокласниці.

4 .Вправа «Сонечко».

Мета: розвиток вмінь правильно висловлювати власні думки, налаштування на позитивну співпрацю з однокласниками, формування позитивного «Я» образу.

Діти стають в коло. В руках у психолога виготовлене з цупкого паперу «сонечко». Він передає його по колу сусідові ліворуч. Повідомляє учням, що коли він плесне в долоні, то в кого це сонечко буде, виходить в центр кола . Ця дитина стає «сонечком», яке зігріває клас і якому всі діти по черзі мають сказати приємні слова та побажання. Коли всі діти висловляться, учень стає назад в коло. Гра триває доти, поки кожен учасник не побуває в ролі «сонечка».

5. Дослідження самооцінки учнів.

Визначте рівень задоволеності собою, відмітивши його на шкалі.

0 100

6 .Вправа „Мій портрет у промінчиках сонця”

Інструкція. Намалюйте сонечко. Напишіть в ньому своє ім’я, або намалюйте свій портрет. На кожному промінчику напишіть, що ви вмієте робити найкраще, або, яку гарну рису ви маєте, наприклад:

- я вмію гарно грати у футбол

- я – надійна

Обговорення

Чи складно було виконувати завдання?

Що ти відчуваєш?

Обробка результатів дослідження самооцінки.

7.Вправа «Поділися почуттям»

Наш досвід показує, що переважна більшість п'ятикласників відчувають різні труднощі, пережиті в період адаптації до навчання в середній ланці.
А з якими труднощами довелося зустрітися Вашій дитині в 5 класі? Можливо, деякі з них Ви відчули ще на початку навчального року, а деякі, можливо, залишилися нерозв'язаними й досі. Отже, як змінилася ваша дитина, що нового з'явилося в навчанні п'ятикласника?
Батьки по черзі передають один одному «сердечко» - символ одкровення і говорять про труднощі своєї дитини.

8. Вправа «Відкритий лист батькам»
Кожен батько отримує «відкритий лист» своєї дитини. Його прочитання здійснюється під легку інструментальну музику.
Принцип технології «відкритого листа» в чомусь схожий з методикою незакінчених речень. Полягає він у тому, що дитині пропонується дописати розпочаті пропозиції за своїм передбачення, так, як йому хочеться, відбивши найголовніше в цьому листі, адресованому батькам.

9. Інтерактивна гра «Проблеми вирішуємо разом»

Всі присутні діляться на 3 групи і на ватмані пишуть поради:

1 група-батькам, 2-дітям, 3-вчителям. Далі один представник від групи зачитує поради.

Батькам, вчителям-предметникам, класному керівнику вручаються пам'ятки.

БЕСІДА

Учитель роздає учням аркуші, на яких надруковано «Золоті правила спілкування».

Учитель пропонує учням прочитати правила, а потім прокоментувати кожне.

«Золоті правила спілкування»

1. Стався до справ своїх товаришів так само відповідально й уважно, як до власних.

2. Зберігай чужі таємниці й не вибалакуй своїх секретів.

3. НЕ читай без дозволу чужих листів, не підслуховуй розмов і ніколи не втручайся в те, що тебе не стосується.

4. Не говори про людину погано за її спиною: їй обов'язково перекажуть. Тим більше – не пліткуй про своїх друзів і знайомих.

5. Частіше цікався успіхами та захопленнями своїх друзів.

6. Ніколи не глузуй із чужих помилок – кожний може помилитися.

7. Коли в компанії розповідають анекдот, який ти вже не раз чув, не перепиняй оповідача: можливо, хтось чує цей анекдот уперше.

8. Не намагайся постійно переключати на себе увагу всіх у компанії.

9. Не встрявай у суперечки через дрібниці.

10. Не приховуй і доречно та ненав'язливо демонструй те, що вмієш робити краще за інших. Тобою пишатимуться, якщо ти покажеш надзвичайний танок на дискотеці! Але не глузуй із тих, у кого виходить гірше або зовсім не виходить.

11. Намагайся захопити друзів тим, що цікавіше й важливе для тебе. Добре знаєш англійську? Переклади для друзів пісні ваших улюблених музичних гуртів.

12. Ніколи не зганяй на друзях свій настрій! Вони не винні у твоїх проблемах.                                       Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

(Автор невідомий)

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюс

Адаптація п'ятикласників

Адаптація п`ятикласників до навчання

у закладі загальної середньої освіти

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити,

учень – смолоскип, який треба запалити.

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг закладу освіти, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі

Перехід із молодшої ланки до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній ланці відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної ланки. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації здобувачів освіти.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій ланці закладу освіти, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої ланки. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Відвідування уроків у 5-му класі показало що, п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.  

Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це:

– вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;

– уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;

– уміння учнів реально оцінювати свої можливості.

Більшість дітей переживає перехід у основну ланку закладу освіти як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій ланці на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

–         ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

–         постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

–         здійснювати обов’язкову підготовку здобувачів освіти до засвоєння нових навчальних компетентностей;

–         забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

–         створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

–         забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

–         упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

–         розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

–         формувати навички самоконтролю й самооцінки:

–         аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

–         запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

 Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній ланці сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.

Біологічна адаптація – це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

Психологічна адаптація – це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація – це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Дезадаптація – це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.

Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до закладу загальної середньої освіти належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження.

Шановні батьки!

В цей складний для вашої дитини період, ви повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Ви повинні бути терплячими й уважними. Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків.