Постійна тривога і перебування у сховку можуть пригнічувати, тому не варто забувати про необхідність зайняти себе та відволіктися від деструктивних думок.
Важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен в особливому навантаженні, потрібно його “зайняти”.
Що можна робити в укритті
Співати хором.
Кричати кричалки проти «утіпутіна» та російської армії.
Слухати в навушниках аудіоказки та музику.
Взяти з собою гітару, влаштувати для всіх концерт.
Чим зайняти тіло у сховищі
Ліпити з пластиліну (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати).
По змозі взяти з собою подушки, щоб зробити будиночок.
Взяти з собою нитки, щоб довкола себе «прокреслити» коло безпеки.
Робити оригамі.
Збирати кінетичний пісок.
Робити мотанки з хусточок і роздавати дітям в укритті.
Вчитися жонглювати.
Пограти в чарівні дотики: уявити, що тіло ― музичний інструмент і кожна частина тіла видає свій звук.
Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.
Видувати мильні бульбашки.
Рвати папір, а потім збирати з уривків колаж.
Створити боулінг ― збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
Кричати в «мішок для крику» або в стаканчик.
Веселі ігри в укритті
«Я ― тварина». Показати жестом, позою, звуками тварину. Другий партнер по грі відгадує. (Образ тварини завжди «про життєвість»).
«Докричатись до Місяця». Уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
«Вдихнути хмарку». Уявити, що вдихнули хмарку, і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою (тупаючи ногами).
«Погода». Можна ходити, можна стукати подушечками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо), дощ посилюється (тупаємо сильніше), злива (стрибаємо), гроза та ураган (стрибаємо, дмухаємо і кричимо), вітер заспокоюється, дощ стихає (поступово йдемо тихіше і повільніше). Закінчуємо «гарною погодою».
«Клац-клац». Стукати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
«Лети!» Дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі дмухнути, щоб «здути» батьків з місця.
«Штовхання». «Відштовхнути повітряною хвилею» батьків (партнерів у грі), зробивши жест руками. Вони «відлітають» від дитини.
«Бій подушками».
«Борці сумо». Засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
«Шкрябалки та дряпалки». Нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, фользі, крупі. У пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтями видряпуватиме візерунки.
«Злий бобер». Придумати злу тварину і поводитися так, як, нам здається, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім на людину.
«Випустити пазурі». Показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
«У ціль». Зім’яти в руках папір і, як м’ячиком, влучити в ціль.
«Буцалки так-ні». Буцатися руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».
Настільні ігри для укриття
Шахи.
Шашки. Також їх можна збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).
Будь-які настільні ігри.
Карти.
Що простіша (тупіша) гра, то краще.
Розставляти доміношки і влаштовувати «ланцюгову реакцію».
Що малювати в укритті
Мандали (візерунки), будиночки, веселки.
Мрію.
Найбезпечніше, захищене місце.
Те, що хочеться робити одразу після війни.
Розмальовки.
Ангелів.
Ігри зі словами
«Мене діти в притулку навчили гри “Запитання”: один гравець ставить запитання ― другий має відповісти на нього запитанням; гра йде доти, доки хтось скаже речення без запитання (наприклад: Ти їв сьогодні? ― А чому ти цікавишся? ― Хіба це секретне запитання? і т.д.)», ― коментує Світлана Ройз.
Також можна пограти в такі словесні ігри:
«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5―6 слів). Вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.
«Багато слів». Вибираємо велике слово. З його літер кожен на своєму аркуші складаємо та записуємо багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.)
«Малювання словом». Вибираємо «складне» для дитини слово, яке важко писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах).
«Навпаки». Говорити слова навпаки, не записуючи їх (наприклад, чайник ― кинйач, стіна ― анітс…).
Написати врозкид на аркуші літери і з’єднувати їх лініями в слова.
«Покажи слово». Один гравець загадує слово і показує його пантомімою.
«Я загадав». Розповісти про загадане слово, не називаючи його (наприклад: «Я загадав білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»).
«Індукція ― дедукція». Гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «Так» або «Ні» (з дитиною можна почати із загадування тварин та частин тіла).
«Остання літера». Кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
«Рима». Називаємо 4 (або два) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.
«Літера». Називаємо слова лише на задану літеру (варіант для дорослих: слова-предмети на загадану літеру, які можна покласти у трилітрову банку).
«Шукаємо схоже». Називаємо два випадкові слова і шукаємо, що їх може поєднувати.
«Чарівна мова». Для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю….)
«Нісенітниця». Говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати абсолютну «нісенітницю», нереальне продовження.
«Казка». Складаємо казку ― кожен говорить по реченню.
«Асоціації». Один гравець називає слово, наступний ― свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити: перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).
«Це слово вміє…». Описуємо слово його «вміннями».
«Картина». Називаємо слово і по черзі розповідаємо, яку «об’ємну» картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово «чай» означає сім’я сидить за столом та розмовляє, для іншого ― чайна плантація та збирачі чаю, для третього ― стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого ― чайна церемонія, для п’ятого ― людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотою і чаєм).
«Антоніми». Називаємо слова і шукаємо до них антоніми.
«Неіснуюче слово». Вигадуємо неіснуючі слова і що вони могли б означати мовою інопланетян.
«Тарабарська мова». Розмовляємо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись по інтонації вгадати, про що кожен говорить. Можна також використовувати мультики, ігри в телефоні, де задіяне просторове сприйняття-типу тетрису.
