Обережно ВИГОРАННЯ!!!

 

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ

 

   Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з'являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…

Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання.

Під синдромом емоційного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинена власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно – енергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигорання – це небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття.

 

Симптоми прояви синдрому професійного вигорання

Ви можете самостійно визначити прояв ознак професійного вигорання, якщо при думках про професійну діяльність з'являються негативні відчуття або головний біль, а спілкування навіть з близькими людьми викликає неприємні відчуття.

Зараз дослідникам відомо близько 100 симптомів цього синдрому.

На психосоматическом рівні найчастіше відзначають:

відсутність сну;

стомлюваність;

виснаження;

занепад сил;

порушення травних процесів.

У той час як на особистісному рівні проявляються такі симптоми:

монотонність професійної діяльності;

почуття безнадійності;

важкі емоції (апатичність, цинізм, втрата сенсу життя);

пристрасть до шкідливих звичок;

негативні прояви до себе і учням;

агресивна і нестриману поведінку.

Відзначають 3 групи факторів, які впливають на появу синдрому вигорання:

Особистісні: замкнутість, дуже низька або, навпаки, дуже висока емпатія, жорстке ставлення до оточуючих, неповагу себе, низька самооцінка.

Дослідники стверджують, що частіше піддаються «вигорання», люди, які страждають «трудоголізмом»: присвятили своє життя тільки робочих моментах, що віддають всі сили без залишку професійних питань, які не відпочиваючі, щодня працюють на повну потужність, не залишаючи час на особисті інтереси і спілкування з близькими людьми і родиною.\

Статусно-рольові: незадоволення зростанням в професійному та особистісному плані; незадовільний соціальний статус; стереотипи поведінки, які обмежують активність творчості, неприйняття в колективі.

Корпоративні: немає чіткої і планової організації робочого часу; одноманітність робочого процесу; вкладення в діяльність великих особистісних ресурсів при невисокому визнання і низькою оцінкою; строгий регламент робочого часу і жорсткі дедлайни; неблизькі відносини між колегами, відсутність підтримки з їхнього боку; конфлікти, плітки, суперництво; нестача підтримки з боку керівництва і адміністрації.

Потрібно розуміти, самостійно жоден з цих факторів не сприяє розвитку професійного вигорання у педагогів. Синдром виникає при сукупності всіх факторів, не тільки на професійному рівні, а й на особистісному.

ЩО РОБИТИ

1. Знайте і перевіряйте свій ресурс

Людина подібна до джерела: не можна брати більше за відновлювальний ресурс.

Кожен повинен точно знати свої емоційні, енергетичні та фізичні можливості, аби вчасно їх відновлювати і не "брати в борг".

Це як аналіз крові – потрібно перевіряти себе на рівень втоми, можливостей і витривалості.

Відомі прислів’я "рука, що дає, не збідніє" та "чим більше даєш, тим більше отримуєш" справедливі лише за певних умов.

Якщо віддати все, то не залишиться нічого. А джерело повинно наповнюватись.

Коли робиш добро іншим, потрібно пам’ятати ще про одну людину – про себе.

2. Запобігайте вигоранню системно

Коли є місія, стратегія, вимірювані показники ефективності та реальні цілі, людина не вимагає від себе забагато та може побачити позитивні результати своєї роботи.

Керівникам важливо обирати профпридатних працівників, бо не вся робота всім підходить.

Наприклад, меланхолік, який і так усе бачить у чорному кольорі, швидше за все зруйнує себе і не допоможе нікому.

Буває, що в благодійність приходить людина з почуттям провини.

Наприклад, у жінки помер чоловік від онкологічного захворювання.

Десь глибоко в душі вона вирішила, що не змогла йому допомогти, і тепер хоче спокутувати цю провину. Але для чого вона це робить? Щоб знищити себе.

Вина – це покарання. Нічого хорошого з цього не виходить. Але так буває не завжди.

Іноді людина починає робити добро і одужує, їй стає легше, вона отримує колосальний заряд енергії.

Керівник повинен бути трішки психологом, аби зрозуміти, який напрямок діяльності збагатить саме цю людину.

Працівників важливо регулярно перевіряти на професійне вигорання.

Для цього, наприклад, є простий опитувальник на 22 питання, складений американськими психологами Маслач і Джексон – його можна знайти у відкритому доступі.

3. Уникайте жалості

Потрібно чітко розмежовувати співчуття та жалість, бо перше необхідне всім, а друге підриває здоров’я.

Жалості потрібно уникати, бо вона спустошує і нічого не пропонує натомість.

Це почуття потрібно якнайшвидше перевести в раціональну площину.

Чи можете ви допомогти цій людині? Як саме? Якщо не можете ви, то хто може?

Не беріть на себе забагато, ви не можете допомогти всім без винятку, деякі речі просто поза зоною вашого впливу.

Будь-яка допомога, яку людина готова прийняти, поліпшує її стан. Навіть у найважчих обставинах.

Жалість призводить до порушення особистих кордонів та деперсоналізації – ототожнення себе з усім, що робиш.

Деперсоналізована людина порушує кордони у стосунках та стає залежною від вдячності.

А залежність завжди виснажує, чи то куріння або алкоголь, чи то невротична любов, чи то залежність від благодійності.

4. Робіть хороші справи для себе

Якщо людина помітила у себе симптоми емоційного вигорання, їй передусім потрібно взяти тайм-аут.

Як лікують зламану ногу? Тимчасово накладають на неї гіпс, щоб не давати рухатися і забезпечити їй спокій.

Так і з психікою — треба відпочити і розібратися в причинах вигорання.

Як розібратися? Визначити, що і в якій сфері призвело до поломки.

Далі може бути робота з психологом або фахівцем, який міг би правильно провести діагностику, уточнити і деталізувати діагноз.

Іноді важливо просто не забувати, що світ прекрасний, давати собі хвилини, години, дні розвантаження та радості.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ:

1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.

2. Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя.

3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій.

4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.

5. Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами.

6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.

7. Не згущуються хмари! Не робіть з мухи слона!

8. Руководите своїми емоціями! Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.

10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами.

11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти.

12. Не забувайте хвалити себе!

13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).

14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята!

15. Станьте ентузіастом власного життя!

16. Докладатимете кроки для усунення причин напруги.

17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!

18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!

19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.

20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось.

21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.

22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.

23. Музика - це теж психотерапія.

24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться.

25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.