Вправи для успішної адаптації пятикласників.

Вправи для успішної адаптації пятикласників.

1. Вправа «Я хочу щоб мене так звали!».

Для того щоб краще познайомитися з п’ятикласниками, я і діти мого класу розпочали працювати над формуванням колективного портфоліо. Спершу я провела малюнкове тестування, для того щоб дізнатися, як учні хочуть, щоб їх називали оточуючі. Тому пропоную , як результат тестування, прочитати про свою дитину. ( Класний керівник роздає малюнкові анкети дітей).

2. Вправа «Моя мрія» .

Не знаючи мрій дітей, не можливо далі планувати роботу. Наступним моїм кроком було дізнатися, про що мріють наші діти . Для цього учні заповнили малюнки своїх мрій під парусами пароплава, який дасть повний вперед для здійснення їх бажань.

3. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «РОЗПОВІДЬ ПРО ДРУГА»

Учитель пропонує кожному учню вибрати кого-небудь із своїх друзів-однокласників і розповісти про нього, не називаючи імені.

Для того щоб розповідь учнів була лаконічнішою, учитель може запропонувати учням план.

Орієнтовний план розповіді:

1. Чому ти потоваришував саме з цією людиною?

2. Яка риса характеру твого друга тобі подобається найбільше?

3. Яка пора року є найулюбленішою для твого друга?

4. Чим захоплюється твій друг?

5. Який костюм твій друг надів би охочіше: спортивний, джинсовий, буденний (шкільний), святковий, театральний?

6. З якою рослиною асоціюється у тебе образ твого друга?

7. Які кольори подобаються твоєму другові?

8. Як ставляться до твого друга ваші однокласники? Та ін..

Після розповіді учні мають угадати ім'я свого однокласника чи однокласниці.

4 .Вправа «Сонечко».

Мета: розвиток вмінь правильно висловлювати власні думки, налаштування на позитивну співпрацю з однокласниками, формування позитивного «Я» образу.

Діти стають в коло. В руках у психолога виготовлене з цупкого паперу «сонечко». Він передає його по колу сусідові ліворуч. Повідомляє учням, що коли він плесне в долоні, то в кого це сонечко буде, виходить в центр кола . Ця дитина стає «сонечком», яке зігріває клас і якому всі діти по черзі мають сказати приємні слова та побажання. Коли всі діти висловляться, учень стає назад в коло. Гра триває доти, поки кожен учасник не побуває в ролі «сонечка».

5. Дослідження самооцінки учнів.

Визначте рівень задоволеності собою, відмітивши його на шкалі.

0 100

6 .Вправа „Мій портрет у промінчиках сонця”

Інструкція. Намалюйте сонечко. Напишіть в ньому своє ім’я, або намалюйте свій портрет. На кожному промінчику напишіть, що ви вмієте робити найкраще, або, яку гарну рису ви маєте, наприклад:

- я вмію гарно грати у футбол

- я – надійна

Обговорення

Чи складно було виконувати завдання?

Що ти відчуваєш?

Обробка результатів дослідження самооцінки.

7.Вправа «Поділися почуттям»

Наш досвід показує, що переважна більшість п'ятикласників відчувають різні труднощі, пережиті в період адаптації до навчання в середній ланці.
А з якими труднощами довелося зустрітися Вашій дитині в 5 класі? Можливо, деякі з них Ви відчули ще на початку навчального року, а деякі, можливо, залишилися нерозв'язаними й досі. Отже, як змінилася ваша дитина, що нового з'явилося в навчанні п'ятикласника?
Батьки по черзі передають один одному «сердечко» - символ одкровення і говорять про труднощі своєї дитини.

8. Вправа «Відкритий лист батькам»
Кожен батько отримує «відкритий лист» своєї дитини. Його прочитання здійснюється під легку інструментальну музику.
Принцип технології «відкритого листа» в чомусь схожий з методикою незакінчених речень. Полягає він у тому, що дитині пропонується дописати розпочаті пропозиції за своїм передбачення, так, як йому хочеться, відбивши найголовніше в цьому листі, адресованому батькам.

9. Інтерактивна гра «Проблеми вирішуємо разом»

Всі присутні діляться на 3 групи і на ватмані пишуть поради:

1 група-батькам, 2-дітям, 3-вчителям. Далі один представник від групи зачитує поради.

Батькам, вчителям-предметникам, класному керівнику вручаються пам'ятки.

БЕСІДА

Учитель роздає учням аркуші, на яких надруковано «Золоті правила спілкування».

Учитель пропонує учням прочитати правила, а потім прокоментувати кожне.

«Золоті правила спілкування»

1. Стався до справ своїх товаришів так само відповідально й уважно, як до власних.

2. Зберігай чужі таємниці й не вибалакуй своїх секретів.

3. НЕ читай без дозволу чужих листів, не підслуховуй розмов і ніколи не втручайся в те, що тебе не стосується.

4. Не говори про людину погано за її спиною: їй обов'язково перекажуть. Тим більше – не пліткуй про своїх друзів і знайомих.

5. Частіше цікався успіхами та захопленнями своїх друзів.

6. Ніколи не глузуй із чужих помилок – кожний може помилитися.

7. Коли в компанії розповідають анекдот, який ти вже не раз чув, не перепиняй оповідача: можливо, хтось чує цей анекдот уперше.

8. Не намагайся постійно переключати на себе увагу всіх у компанії.

9. Не встрявай у суперечки через дрібниці.

10. Не приховуй і доречно та ненав'язливо демонструй те, що вмієш робити краще за інших. Тобою пишатимуться, якщо ти покажеш надзвичайний танок на дискотеці! Але не глузуй із тих, у кого виходить гірше або зовсім не виходить.

11. Намагайся захопити друзів тим, що цікавіше й важливе для тебе. Добре знаєш англійську? Переклади для друзів пісні ваших улюблених музичних гуртів.

12. Ніколи не зганяй на друзях свій настрій! Вони не винні у твоїх проблемах.                                       Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

(Автор невідомий)

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюс

Адаптація п'ятикласників

Адаптація п`ятикласників до навчання

у закладі загальної середньої освіти

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити,

учень – смолоскип, який треба запалити.

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг закладу освіти, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі

Перехід із молодшої ланки до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній ланці відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної ланки. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації здобувачів освіти.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій ланці закладу освіти, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої ланки. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Відвідування уроків у 5-му класі показало що, п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.  

Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це:

– вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;

– уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;

– уміння учнів реально оцінювати свої можливості.

Більшість дітей переживає перехід у основну ланку закладу освіти як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій ланці на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

–         ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

–         постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

–         здійснювати обов’язкову підготовку здобувачів освіти до засвоєння нових навчальних компетентностей;

–         забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

–         створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

–         забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

–         упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

–         розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

–         формувати навички самоконтролю й самооцінки:

–         аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

–         запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

 Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній ланці сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.

Біологічна адаптація – це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

Психологічна адаптація – це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація – це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Дезадаптація – це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.

Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до закладу загальної середньої освіти належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження.

Шановні батьки!

В цей складний для вашої дитини період, ви повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Ви повинні бути терплячими й уважними. Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків.

Під час перебуванні в укритті

Постійна тривога і перебування у сховку можуть пригнічувати, тому не варто забувати про необхідність зайняти себе та відволіктися від деструктивних думок.

Важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен в особливому навантаженні, потрібно його “зайняти”. 

Що можна робити в укритті

Співати хором.

Кричати кричалки проти «утіпутіна» та російської армії.

Слухати в навушниках аудіоказки та музику.

Взяти з собою гітару, влаштувати для всіх концерт.

Чим зайняти тіло у сховищі

Ліпити з пластиліну (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати).

По змозі взяти з собою подушки, щоб зробити будиночок.

Взяти з собою нитки, щоб довкола себе «прокреслити» коло безпеки.

Робити оригамі.

Збирати кінетичний пісок.

Робити мотанки з хусточок і роздавати дітям в укритті.

Вчитися жонглювати.

Пограти в чарівні дотики: уявити, що тіло ― музичний інструмент і кожна частина тіла видає свій звук.

Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.

Видувати мильні бульбашки.

Рвати папір, а потім збирати з уривків колаж.

Створити боулінг ― збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).

Кричати в «мішок для крику» або в стаканчик.

Веселі ігри в укритті

«Я ― тварина». Показати жестом, позою, звуками тварину. Другий партнер по грі відгадує. (Образ тварини завжди «про життєвість»).

«Докричатись до Місяця». Уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.

«Вдихнути хмарку». Уявити, що вдихнули хмарку, і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою (тупаючи ногами).

«Погода». Можна ходити, можна стукати подушечками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо), дощ посилюється (тупаємо сильніше), злива (стрибаємо), гроза та ураган (стрибаємо, дмухаємо і кричимо), вітер заспокоюється, дощ стихає (поступово йдемо тихіше і повільніше). Закінчуємо «гарною  погодою».

«Клац-клац». Стукати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.

«Лети!» Дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі дмухнути, щоб «здути» батьків з місця.

«Штовхання». «Відштовхнути повітряною хвилею»  батьків (партнерів у грі), зробивши жест руками. Вони «відлітають» від дитини.

«Бій подушками».

«Борці сумо». Засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.

«Шкрябалки та дряпалки». Нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, фользі, крупі. У пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтями видряпуватиме візерунки.

«Злий бобер». Придумати злу тварину і поводитися так, як, нам здається, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім на людину.

«Випустити пазурі». Показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.

«У ціль». Зім’яти в руках папір і, як м’ячиком, влучити в ціль.

«Буцалки так-ні». Буцатися руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».

Настільні ігри для укриття

Шахи.

Шашки. Також їх можна збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).

Будь-які настільні ігри.

Карти.

Що простіша (тупіша) гра, то краще.

Розставляти доміношки і влаштовувати «ланцюгову реакцію».

Що малювати в укритті

Мандали (візерунки), будиночки, веселки.

Мрію.

Найбезпечніше, захищене місце.

Те, що хочеться робити одразу після війни.

Розмальовки.

Ангелів.

Ігри зі словами

«Мене діти в притулку навчили гри “Запитання”: один гравець ставить запитання ― другий має відповісти на нього запитанням; гра йде доти, доки хтось скаже речення без запитання (наприклад: Ти їв сьогодні? ― А чому ти цікавишся? ― Хіба це секретне запитання? і т.д.)», ― коментує Світлана Ройз.

Також можна пограти в такі словесні ігри:

«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5―6 слів). Вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.

«Багато слів». Вибираємо велике слово. З його літер кожен на своєму аркуші складаємо та записуємо багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.)

«Малювання словом». Вибираємо «складне» для дитини слово, яке важко писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах).

«Навпаки». Говорити слова навпаки, не записуючи їх (наприклад, чайник ― кинйач, стіна ― анітс…).

Написати врозкид на аркуші літери і з’єднувати їх лініями в слова.

«Покажи слово». Один гравець загадує слово і показує його пантомімою.

«Я загадав». Розповісти про загадане слово, не називаючи його (наприклад: «Я загадав білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»).

«Індукція ― дедукція». Гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «Так» або «Ні» (з дитиною можна почати із загадування тварин та частин тіла).

«Остання літера». Кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.

«Рима». Називаємо 4 (або два) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.

«Літера». Називаємо слова лише на задану літеру (варіант для дорослих: слова-предмети на загадану літеру, які можна покласти у трилітрову банку).

«Шукаємо схоже». Називаємо два випадкові слова і шукаємо, що їх може поєднувати.

«Чарівна мова». Для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю….)

«Нісенітниця». Говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати абсолютну «нісенітницю», нереальне продовження.

«Казка». Складаємо казку ― кожен говорить по реченню.

«Асоціації». Один гравець називає слово, наступний ― свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити: перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).

«Це слово вміє…». Описуємо слово його «вміннями».

«Картина». Називаємо слово і по черзі розповідаємо, яку «об’ємну» картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово «чай» означає сім’я сидить за столом та розмовляє, для іншого ― чайна плантація та збирачі чаю, для третього ― стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого ― чайна церемонія, для п’ятого ― людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотою і чаєм).

«Антоніми». Називаємо слова і шукаємо до них антоніми.

«Неіснуюче слово». Вигадуємо неіснуючі слова і що вони могли б означати мовою інопланетян.

«Тарабарська мова». Розмовляємо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись по інтонації вгадати, про що кожен говорить. Можна також використовувати мультики, ігри в телефоні, де задіяне просторове сприйняття-типу тетрису.

Діти вдома

Діти вдома — це зазвичай підвищене шумове тло. Зосередитися, працювати і залишатися спокійним у таких умовах дуже важко. І, як би ми не стримувалися, дітям доводиться чути «Не кричи!», «Говори тихіше! «Помовч!». А ми ж розуміємо, що дітям чути це постійно не дуже добре.

Психологи пропонують добірку «тихих» ігор, які дозволять батькам трохи побути в тиші, а дітям напрацювати контроль за своїм мовленням.

1) «Пульт управління»

Для виконання цієї гри потрібно намалювати фломастером «кнопку гучності» на подушечках пальців дитини.

Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором поставте крапку — «Голосніше», на безіменному — синім кольором — «Тихіше».

Далі пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, і натискаємо кілька разів на пальчик. Дитина має промовити його залежно від «кнопки» і кількості натискань «Голосніше» — «Тихіше».

 Пропонується довести промовляння слова до найбільшої гучності, а потім зупинитися на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкайтеся до її «кнопки», або можете просити, щоб вона сама доторкнулася.

2) «Шпигуни» («Миші та кіт»)

Зазвичай діти дуже полюбляють перетворюватися на шпигунів, тож запропонуйте їм виконати спецзавдання якомога більш непомітно та професійно.

Малюкам сподобається варіант гри у мишок та кота — мишенята мають дуже тихенько пробратися і щось (заздалегідь домовлене) схопити так, щоб котик їх не піймав.

3) «Диригент»

Для цієї гри вам знадобляться музичні інструменти (можна зробити їх з підручних матеріалів — барабани з бляшаних банок, маракаси — з пластикових яєць Kinder та крупи, насипаної в них, тощо).

Коли музиканти будуть готовими до концерту, диригент змахує рукою вгору — і це сигнал для музикантів грати голосніше, рукою вниз — знижувати гучність, збирає руку в кулак — зупинити гру.

Треба давати можливість дитині також побути диригентом.

4) «Літери різного розміру»

Разом з дитиною напишіть в рядок літери Р, З, Ж від маленької до величезної, і навпаки — від величезної до маленької.

Потім просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим меншою є буква, тим тихішим має бути звук, і навпаки).

5) «Слухаємо тишу»

Кожні кілька годин влаштовуйте 2 хвилини тиші. Можна призначити дитину головною — коли задзвонить будильник, вона подає всім сигнал «Слухаємо тишу».

6) Шепотіння

Спробуйте почати говорити пошепки — дитина буде віддзеркалювати вас. Або періодично грайте в «Шепотуньки» — розмови в родині тільки пошепки.

7) «Голос на вимогу»

Складіть всі гучні голоси в вазу (не турбуйтеся, вони там не змішуються). Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно «взяти» з вази.

8) «Крокодил»

Весела гра-пантоміма на вгадування задуманих слів. Під час відгадування дозволяється:

використовувати жести і міміку, танці, стрибки та кривляння;

приймати будь які пози; показувати слово цілком або частинами;

кивати головою «так» і «ні».

Але забороняється писати і малювати, вимовляти склади і літери (навіть без звуку, одними губами), показувати букви або передавати літери мовою жестів.

9) Спілкування мовою жестів

Спробуйте вигадати свою сімейну мову, де кожна буква — окремий жест.

10) «Опера»

У цій грі розмови перетворюються на спів. Спробуйте проспівати фрази, які говорите один одному. Вони будуть сприйматися абсолютно по-іншому. 11) Перетворення Говоримо, як маленькі ліліпути, мишки або мурашки (а потім, як велетні або слони).

12) «Мовчанка»

Хто перший скаже слово, той програв.

13) «Передаємо думку на відстані»

Спробуйте вгадати, про що подумав інший.

14) Якщо діти в суперечці кричать одночасно,  рекомендується дати всім прапорці (папірці з їхніми іменами, будь-які предмети) — щоб їх піднімали, коли хочуть «узяти слово».

15) А для трансформації вербальної агресії зробіть «плювалки» — паперові кульки, які можна видувати у відро, мішень тощо.

І найважливіше —  обов’язково домовлятися про час, коли можна кричати.

Підвищення навчальної мотивації

Ігри для розвитку сенсорних каналів.

Чим більше діти граються, тим вищою буде їхня навчальна мотивація. До того ж, дітям дуже потрібні ігри, які будуть вмикати різні канали сприймання.

«Гра — це завжди — і розвиток, і терапія, і адаптація. Сучасне покоління дітей не отримує необхідної кількості стимулів у різних каналах сприймання. У них перестимульований візуальний канал, решта — часто дефіцитарні. І різноманітні ігри — це сенсорна інтеграція. (Сенсорна депривація — недостатнє стимулювання сенсорних каналів)»

І. Візуальний канал сприймання:

1) Малювання:

розмальовок (роздруківки та книжки);

мандал (геометричних символів складної структури, що інтерпретуються як модель Всесвіту );

одночасно на одному аркуші;

зубною щіткою;

долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі);

із закритими очима;

розміщення малюнків нитками.

2) Створення ангелів з макаронів.

3) Виготовлення іграшок з втулок від туалетного паперу.

4) Обривна аплікація

Для такої аплікації спочатку необхідно на дрібні шматочки руками порвати або кольоровий папір, або листки з журналів, а потім з обривків зробити колаж.

5) «Кольорові дні тижня»

Кожен день тижня називайте «своїм кольором» — наприклад, понеділок — червоний, вівторок — помаранчевий, середа — жовтий, і далі за кольорами веселки.

Щодня одягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, шукати продукти такого кольору, або час від часу вигукувати — наприклад, «червоний» — і швидко торкатися до предмета цього кольору.

ІІ. Вербальний канал сприймання:

1) Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.

З цього ж слова, написаного багато разів — можна зробити малюнок.

2) З букв одного слова — складати інші слова

Наприклад, з букв слова «Трансформатор» можна скласти «Торт», «Трон», «Березень», «Рот», «Форма», «Форт» та ін.).

3) Гра «Телеграма» — на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН — серйозний лікар оглядає ніс).

4) Співати

5) Говорити скоромовки

6) «Вгадай предмет» (частину тіла, транспорт тощо)

Учасники намагаються відгадати слово, ставлячи запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

ІІІ. Тактильний канал сприймання:

1) Ігри з кінетичним піском (з формочками, «Пасочки», «Пошуки скарбів»).

2) Використання підносів з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети.

3) Ігри з водою — наприклад, запускати, кораблики по воді, рухати їх диханням тощо.

4) Домашні басейни з кульками.

5) Впізнавати предмети на дотик. Можна запропонувати розпізнавати продукти на смак, спеції і продукти — за ароматом.

IV. Аудіальний канал сприймання:

1) Слухати тишу.

2) Закрити очі й розпізнати якнайбільше звуків.

3) Написати літеру «Р» в рядок — від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук, підвищуючи гучність (чим менша літера, тим тихіший голос), і навпаки.

4) З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем тощо).

V. Просторове сприйняття, концентрація, 3D:

Такі ігри стимулюють також розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням.

1) Магнітний конструктор.

2) Мозаїки.

3) Орігамі.

4) «Джанга» — настільна гра, в якій гравці почергово дістають блоки з основи вежі і кладуть їх нагору, роблячи вежу все більш високою і все менш стійкою.

5) «Мікадо» — настільна гра японського походження, яка складається з бамбукових паличок (класичний варіант) чи дротиків, пофарбованих у певний колір.

6) Шашки, шахи, доміно.

7) Пазли.

8) Можна вчити дітей пришивати гудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.

9) Запускання дзиґи і спостерігання за її кружлянням.

10) Домашній квест, пошуки скарбів.

11) Переміщуватися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна давати інструкції — «Вправо», «Вліво», «Прямо», а можна грати мовчки — торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

 Кілька цікавих варіантів настільних ігор:

Сортери для малюків (будиночки, кубики, машинки з фігурками для сортування, дошки (BusyBoard).

3D-пазли.

Лото.

Головоломки.

Доміно.

Ігри з кубиком і картою.

«Аlias» — гра, в якій необхідно допомогти друзям розгадати якомога більше слів з карток, даючи їм швидкі пояснення і натяки, але не називаючи саме слово. До речі, гру можна завантажити в якості додатка на телефон.

«Cortex» — гра з різноманітними завданнями, як-то знайти зайву картинку, допомогти коту наздогнати мишку і не заблукати в лабіринті, підібрати частинку пазла, аби скласти його, тощо.

«Морський бій» — розставляйте свої кораблі навіть на звичайному аркуші паперу й намагайтеся влучити по ворожих. Азарт кожному капітану гарантуємо!

«Dobble» — гра з круглими картками, на кожній з яких зображено вісім маленьких картинок. Картки так влаштовані, що на будь-якій парі карток є лише одна однакова картинка. Завдання в тому, щоб швидко її знайти і назвати. А взагалі в цій грі є п’ять різних варіантів правил.

«Монополія» — економічна стратегічна гра, учасники якої мають, використовуючи стартовий капітал, досягти банкрутства інших гравців.  Веселі та цікаві ідеї для дозвілля:

1) «Ігри з диханням»:

мильні бульбашки;

аеробол — дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, «задуваючи» голи);

задуваємо свічки;

намагаємося підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо;

разом співати;

через широкі коктейльні трубочки дуємо на кульку з паперу — потрапляємо нею в «ціль».

2) «Соціальні ігри»:

рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр;

театр тіней;

спільне приготування їжі, шоколаду (ігри «Кухня», «Ресторан») міні-спектаклі;

створення «халабуди» — будиночка з подушок і пледів;

зустрічі з друзями — в Zoom, чаті Вайбера та інших онлайн-сервісах;

«Оркестр» («інструментами» може бути все, що видає звук в будинку)

3) Рухливі ігри:

Твістер.

Пальчиковий твістер.

Стрибки на фітболі (замість батута — стрибки на дозволеній подушці).

Хованки.

Битва подушками.

Битва кульками.

Настільний футбол.

Танці (як варіант, танцювати «різний настрій»). Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордон «танцполу» і ввести додаткове правило — за нього не виходити).

 До 6 років діти прагнуть грати в «егоцентричні» ігри — за своїми правилами. Але коли ми пропонуємо їм гру з встановленими правилами — це готує їх до «дорослого» життя, в якому потрібно дотримуватися певних норм.

Стресостійкість педагога

 Як педагогам підвищити стесостійкість та протидіяти вигоранню під час війни

Тема професійного вигорання вчителів стосується особливо. Вони щодня стикаються з високою емоційною напругою, тим паче під час війни: стрес, тривожність, страх за власне життя та життя близьких, невпевненість у майбутньому тощо. Дистанційний формат роботи ще більше виснажує, тому вже зараз учителям варто подбати про свою професійну стійкість, адже емоційний стан педагога безпосередньо впливає на емоційний стан учнів та атмосферу в класі.

Вигорання – це реакція людини на хронічну втому. Людина, що вигорає, починає негативно ставитись до роботи та предмету своєї професійної діяльності, її самооцінка знижується.

Як учителю допомогти собі не втратити професійний запал та енергію? Ось кілька порад:

Повернути баланс допоможе звернення до особистісних сенсів. Варто згадати, чому було обрано саме професію вчителя, у чому цінність такої діяльності, що в ній надихає та мотивує. Свої думки необхідно сформулювати однією-двома фразами, записати та розмістити на рівні очей у робочому просторі.

Рефлексувати. Визначте коло своєї компетентності: на які питання ви можете вплинути, а на які – ні.

Трансформувати свою діяльність. Слід подумати над тим, як можна адаптувати практики навчання та викладання, щоб вони стали більш релевантними, ефективними та комфортними в теперішніх умовах. Наприклад, включити вправи для саморегуляції чи пошуку ресурсу в план уроку.

Інвестувати у професійні та особисті стосунки. Дружня підтримка завжди допоможе пережити стрес, тому не обмежуйтеся лише роботою та спілкуванням із колегами, не забувайте про особистий відпочинок.

Знаходити час для відпочинку та визначити ресурси для відновлення сил: хобі, спорт тощо.

Розставляти пріоритети та ставити чіткі цілі. Кожного дня або тижня слід скласти перелік завдань до виконання (не більше десяти). Після цього важливо визначити пріоритетність кожного з них, сформувавши своєрідний «рейтинг» задач.

Хвалити та винагороджувати себе. Важливо навчитися відзначати свої невеликі та значні успіхи.

Отже, початок навчального року – це виклик для вчителів, але варто запастися вже сьогодні ефективною стратегією щодо відновлення сил та енергії, щоб навчальний рік був сповнений натхнення та нових перемог.

Організація дистанційного навчання

 Правила організації навчання під час війни: поради психолога

Головна мета дистанційного навчання під час війни – не засвоєння нових знать, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей.

Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою, підтримкою, а не черговим стресом та хвилюваннями.

Зараз не час планувати заняття на вивчення нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

Ставтеся з розумінням до розсіяності слухачів, неуважності та інертності під час онлайн занять.

Педагоги мають підбадьорювати слухачів, а не залякувати негативом під час навчальних занять. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що ваша безумовна любов до дітей та підтримка допоможе їм стабілізувати психологічний стан. Пам’ятайте, педагог – не психолог, тому якщо ви побачили, що ваш учень надто тривожний або агресивний, одразу зверніться до психолога закладу для подальшої психологічної підтримки.

Бережіть себе та близьких!

Успішне виконання домашнього завдання

 Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання. 

Перший етап - якомога більше завдань виконуйте разом із дитиною. Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагайте позбутися недоліків. 

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною дитина здатна впоратися. Спочатку це повинна бути невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Головним на цьому етапі повинно бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися із труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша роль: будьте неподалік, займайтеся своїми справами, але з готовністю прийти на допомогу за необхідності. 

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає,  скільки часу піде на те чи інше завдання і контролює себе за допомогою годинника. Ви в цей час можете бути відсутні або знаходитись в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи

Дистанційне навчання на ура!

 Дистанційне навчання на ура!

Поради для батьків.

    Дистанційна форма навчання все ще залишається незвичною для дітей, батьків та педагогів. Саме тому тривога, напруження, роздратування та інші емоції є прийнятними та властивими для незвичайної ситуації. Пропоную  рекомендації, які допоможуть раціонально розподіляти час та енергію в організації дистанційного навчання для дітей.

1.Дотримуватися режиму дня. Дистанційне навчання - це не канікули. Дитина має дотримуватися режиму навчальних буднів. Виконувати навчальні завдання краще у першій половині дня, коли мозок активний та зосереджений.

2.Долучайтеся до процесу навчання, але не виконуйте завдання замість дитини. Дайте можливість дитині розвивати свою самостійність та організованість.

3.Слідкуйте за дотримуванням балансу навчання - відпочинок.

4.Залишайте час для інтересів та захоплень дитини.

5. Частіше спілкуйтеся з дитиною на теми, що не стосуються навчання. Можете запропонувати пограти разом в настільні  чи рухливі ігри.

6.Хваліть своїх дітей та себе навіть за найменші успіхи.

7.Залишайте час для себе. Батьки, які знаходять час для власного відновлення - це найкращий взірець та підтримка для своїх дітей.

Звукова гімнастика

 Вправа “Звукова гімнастика ”

Робимо глибокий вдих носом, а на видиху голосно й енергійно вимовляємо звук.

•          А  - впливає благотворно на весь організм

•          Є  - впливає на щитовидну залозу

•          І  -  впливає на мозок, очі, ніс, вуха

•          О - впливає на серце, легені;

•          В - впливає на органи, розташовані в області живота;

•          Я - впливає на роботу всього організму;

•          М - впливає на роботу всього організму;

•          X - допомагає очищенню організму;

•          ХА - допомагає підвищіти настрій

Як підтримати підлітка у кризовій ситуації

 Як підтримати підлітка у кризовій ситуації

Підлітки вже достатньо дорослі, щоб розуміти все, що відбувається, але не мають досвіду, аби впоратися зі своїми емоціями та почуттями. В умовах війни вони особливо вразливі.

Збережіть для себе поради від психолога про те, як сьогодні підтримати свою дитину:

Слухайте і говоріть. Знаходьте час та уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають. Роз’ясніть відомі вам факти та надавайте дітям правдиву інформацію (з урахуванням вікових особливостей) про ситуацію, в якій опинилася країна в цілому та ваша родина, зокрема.

Дозвольте емоціям бути. Чесно розповідайте дитині про свої почуття та поясніть, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Проте надалі важливо стабілізуватися і відволіктися буденними справами настільки, наскільки це можливо.

Плануйте майбутнє. Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як настане мир. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.

Обіймайтеся. Обіймайте свого підлітка та інших членів сім’ї не менше 8 разів на день. Тактильний контакт вкрай важливий в умовах невизначеності і стресу.

Подивіться разом улюблені фільми. Це можна зробити навіть перебуваючи в укритті. Обирайте життєствердні фільми, які дарують надію, обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після найтемнішої ночі настає ранок.

Читайте вголос. Спільне читання вголос дає відчуття захищеності та спокою. Читайте разом книжку, яку ви вже добре знаєте, або нову, до якої ніяк не доходили руки.

Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини. Відмічайте навіть незначні досягнення. Вселяйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.

Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Сприяйте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.

Долучайте підлітків до допомоги іншим. Але робіть це за умов максимальної безпеки. Розкажіть дитині, як саме можна допомогти, підтримати інших, долучайтеся до допомоги разом з нею. Водночас поясніть дитині, що пріоритетом повинна бути її безпека.

Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

Пам’ятайте! Ви — незамінна людина в житті дитини. Для неї ви є опорою та острівцем безпеки. Бути такою людиною можливо лише за умови, що ваш ментальний стан залишається стабільним та стійким.

Розвиваючі вправи

 Щоденник мудрих думок

РОЗВИВАЮЧІ ВПРАВИ: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

 

    Нижче наведені вправи спрямовані на розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфери з урахуванням психологічної особливості дитини. Вправи мають подаватися дитині не як навчання, тренування, а як цікаві захоплюючі ігри і починатися словами: «Давай пограємося!»

      На початку навчання процес сприяння у дітей досить розвинутий, у них висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в кольорах. Однак їхнє сприймання ще надто емоційне, недиференційоване, через що дитина іноді може плутати схожі за написаннями букви чи цифри. Нижче вправи які розвивають спостережливість.

«Запам’ятай послідовність»

Перед дитиною у певному порядку (так, щоб вона не бачила) в ряд викладаються різні картинки або предмети. Дитина деякий час (20-60 сек.) дивиться на них, після чого їх перемішують. Завдання дитини: відновити послідовність.

«Знайди предмет одного кольору»

Дитина, озирнувшись навколо себе впродовж 15-20 сек., повинна назвати якомога більше предметів певного кольору.

    Xарактерною віковою особливістю молодших школярів є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, несподівані та захоплюючі предмети. До того ж увага у молодших школярів, як правило, не стійка. Стійкості та довільності уваги можна досягти такими вправами.

 Вправа 1

Дитині пропонується уважно оглянути кімнату і знайти 6 предметів:

які містять геометричні фігури (коло, або квадрат, або трикутник);

які виготовлені з певних матеріалів (дерево чи скло, метал чи пластмаса тощо)

Вправа 2

У журналі чи старій книзі на одній із сторінок закреслювати олівцем або ручкою усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання можна ускладнити, попросивши одночасно із закресленням букви «а», обводити у кружечок всі «к», підкреслювати всі «о».

     Поліпшити пам’ять дитини можна, використовуючи певний набір вправ.

Вправа 1

Необхідно заздалегідь підготувати декілька карток з хаотично намальованими на них буквами (5-7-9 букв) чи цифрами від 0 до 9. Картка на декілька секунд (стільки, скільки потрібно, з часом інтервал можна зменшувати) демонструється дитині. Після цього вона по пам’яті на аркуші відтворює картину.

Вправа 2 «Анти час»

Візьміть для початку будь-яку просту дію – приготування яєчні ,чищення зубів тощо. Запропонуйте дитині якомога точніше відтворити послідовність дій і описати їх, але у зворотному порядку, починаючи з кінця. Якщо вам вдасться зібрати кілька дітей і влаштувати між ними змагання – хто краще відтворить відповідь, то ефект гри буде ще більшим. На наступному етапі запропонуйте відтворити значно триваліші події, як-от: футбольний матч, події одного дня або тижня.

  Дітям молодшого шкільного віку слід допомагати розвивати мислення: операції узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, становлення причинно-наслідкових зв’язків. У цьому допоможуть такі вправи.

«Четвертий зайвий»

Дитині називають 4 слова. Вона повинна вибрати «зайве» слово, яке не підходить до інших, а інші назвати одним словом. Наприклад, чашка, миска, черевики, тарілка. Зайве слово – черевики (взуття), а інші предмети – посуд.

«Логічні кінцівки»

Дитині пропонується закінчити речення. Наприклад:

Лимони кислі, а цукор....... (солодкий);

Якщо стіл вищий від стільця, то стілець....... (нижчий від столу);

Якщо 2 більше 1, то 1... (менше 2);

Якщо сестра старша за брата, то брат .... (менший за сестру).

«Різні функції»

Дитині потрібно придумати якомога більше варіантів використання, можна і незвичного, оригінального, звичайному предмету. Приклад: цеглу можна використовувати як будівельний матеріал, підставку, підпірки, гирі, крейди тощо.

     Батьки, навчайте дітей висловлювати свою думку, доводити її, розвивайте в дитині уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою.Наприклад, запропонуйте дитині набір слів: театр, магазин, машина, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши слово-тему, дитина повинна скласти оповідання так, щоб повністю розкрити зміст вибраного слова.

  Головне, приймайте свою дитину безумовно. Не за те, що вона гарна, розумна, здібна, помічник, а просто за те, що вона є.

Для батьків. Поради психолога

 

Діти сприймають війну дещо по-іншому, ніж дорослі. Щоб полегшити життя малечі і відкинути, принаймні, на другий план пережитий стрес від перебування в укритті чи вимушеного переїзду, необхідно задіяти особливий підхід

Перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища, друзів, іграшок – ці та інші фактори можуть викликати тривогу та стрес у дітей.

Ви можете допомогти своїй дитині зняти напругу з допомогою простих вправ

"Квітка та свічка"

Вправа, що допоможе дитині розслабитися; сприяє глибокому диханню.

Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій – запалена свічка.

Повільно зробіть вдих через ніс, й уявіть, що відчуваєте запах квітки.

Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку.

Повторіть кілька разів.

"Пір’їнка і статуя"

За допомогою цієї вправи можна зняти м’язову напругу.

Уявіть, що ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд.

Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся!

Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі.

Повторіть декілька разів. Переконайтеся, що закінчите пір’їнкою в розслабленому стані.

"Черепаха"

Ця вправа теж допомагає зняти м’язову напругу.

Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку.

Уявіть, ніби раптово почався дощ.

Щільно згорніться калачиком під панциром десь на десять секунд.

Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панциря та продовжити розслаблену прогулянку.

Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

Педагогу

 Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

Психологічна підтримка

 ЯК ВПОРАТИСЬ З ПАНІКОЮ, ТРИВОГОЮ, СТРАХОМ ТА ВІДЧУТТЯМ ВНУТРІШНЬОЇ НАПРУГИ.                Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

серцебиття, прискорений пульс, пітливість

озноб, тремор

відчуття нестачі повітря, задишка

біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки

нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення

відчуття відчуження, нереальності світу

страх здійснити неконтрольований вчинок

гострий страх неминучої смерті

відчуття оніміння або поколювання в кінцівках

безсоння

Методи боротьби з панікою:

використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих

ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання

використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється

“заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте

поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки

робіть самомасаж; торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло

напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше

дайте вихід емоціям; плачте, співайте

використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо

вмийтесь холодною водою

спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток

не вживайте алкоголь

приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!

якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Поради психолога

 поради.docx

Як безпечно пережити воєнний час?

Війна є важким випробуванням для кожного з нас. У цей лихоліття нас постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді відчуваємо, що сили покинули нас і це може вплинути на наше навчання, роботу та життя вдома. На цій сторінці ви дізнаєтесь кілька правил, які допоможуть вам успішно подолати цю стресову ситуацію. Ці правила, звичайно, не в змозі змінити політичну реальність, але вони можуть змінити ваше життя і допомогти вам спокійно пережити воєнний час чи інші не менш стресові ситуації. Дотримуючись цих нескладних правил, ви станете спокійнішим і сильнішим за духом і тілом.

 Дотримуйтесь заведеного порядку життя - Звичайне розмірене життя створює острівець безпеки в океані небезпек і бур. Зберігаючи заведений розпорядок дня, ви демонструєте собі та оточуючим, що ви сильні та життєздатні. При цьому ви заявляєте, що продовжуєте жити і сподіватися попри все.

Дотримуйтесь режиму здорового харчування, займайтеся спортом та висипайтеся – У здоровому тілі – здоровий дух. Слідкуйте за своїм здоров'ям, і це допоможе вам успішно пережити лихоліття, не долаючи додаткових проблем.

 Виконуйте вправи на розслаблення – Щоденні вправи на розслаблення допоможуть вам подолати стрес і потяг повсякденного життя. Чим регулярніше ви їх робите, тим краще навчитеся розслаблятися і підтримувати природний баланс в організмі. Все це безпосередньо впливає на настрій і душевний спокій. Спробуйте вправлятися кілька хвилин один-два рази на день.

 Говоріть про свої почуття з близькими людьми – Почуття подібні до килимів – і ті, й інші потребують догляду та періодичного провітрювання. Якщо ви поділитеся своїми почуттями та переживаннями, то ви знімете з себе їхній тягар і подивіться на них по-новому. Більше того, ви можете з подивом виявити, що й інші люди відчувають те саме, що й ви.

 Допомагайте іншим – це можуть бути батьки, діти або друзі, яким потрібно трохи участі чи підтримки. Ви також можете зайнятися добровольчою діяльністю в організації, яка вам подобається. Допомагаючи людям, що оточують вас, ви відчуєте себе набагато краще. Крім того, ви зможете довести собі, що у вас достатньо сил для того, щоб самому впоратися із ситуацією та надати допомогу іншим.

 Виділіть час для улюблених занять – Щодня виділяйте час на те, що ви любите: заняття спортом чи мистецтвом, музика, читання, походи та багато іншого. Це допоможе вам відволіктися від важкої реальності і пам'ятати про те, що навіть у важкі часи можна знайти оазис, який зробить життя кращим.